Той факт, що автором пауково-фантастпчного роману — після такої довгої перерви в цьому жанрі в нашій літературі — виступає само молодий літератор, який щойно після війни тільки-тільки розпочинає свою літературну роботу (ліричними віршами), і науково-фантастичпий роман є, власне, його першою книгою — факт неабиякої ваги.

Адже жанр наукової фантастики — вельми складний і трудшш літературний жанр: робота в цьому жаирі вимагає

514

по гі м.ки зианпя життя, не тільки літературної майстернос-іі, ІІЛО іі всебічної і грунтовної наукової підготовки.

Лджо само и жанрі наукової фантастики, який все ще ім'робунас під значним впливом традицій буржуазної літератури, особливо потрібний новатор!

11 римо скажу: з хвилюванпям перегорнув я першу сторінку рукопису товариша Д.

І прямо скажу: ще з більшим хвилюванням я перегорнув останню сторінку рукопису.

Ііо я перечитав рукопис книги, який, безперечно, може бути надрукований — і книга ця буде цікава читачеві, потрібна іі корисна справі популяризації науки, плідна і мріями про дальший розпиток наукових проблем. Бо я зазпайо-мивсн з письменником, який, безперечно, може і буде писати науково фантастичні книги.

І саме тому я написав для видавництва «розносну» рецензію на книгу товариша Д.

Товариша Д. захопили найважливіші наукові проблеми — і їм присвяти» він свій роман. І в оволодінпі пауковим матеріалом товариш Д. показав себе аж ніяк не дилетантом, а компетентним знавцем.

Як же не радіти і не вітати товариша Д.?

Товариш Д. виявився і не вузьким «фахівцем» наукової теми, в романі він не трактує наукові теорії в одриві від життя і взаємин між людьми, він зумів зв’язати всі напрямки роману — специфічно-пауковий, соціальний та політичний — в один міцний вузол, розкрити в єдиному процесі.

Як же по вітати товариша Д. і не радіти за пашу літературу?

Товариш Д. зумів опанувати складну наукову тему і зумів у романі не просто викласти її, а інтерпретувати: він виявив різні течії в цій царині пауки і показав їх боротьбу між собою, він спромігся дати вірно марксистське тлумачен-пя цій боротьбі, як боротьбі двох світоглядів у науці — світогляду матеріалістичного і світогляду ідеалістичного. Боротьба двох наукових теорій, змагання наукових проблем породили боротьбу ідей. Боротьба ідей дала гостре політичне насичення роману і породила нові проблеми — виховання, навчання та гартування молодих кадрів радянської науки. І дійове розв’язання цих проблем своєю чергою породило ряд проблем іншого порядку — моральних, етичних, побутових,— які постали із взаємин між старшим і молодим поколінням радянських учених. Схрещення, сплетіння, конфліктування цих численних ідей та проблем і утворили сюжет роману — складний, суперечливий сюжет.

17*

515

Читати роман товариша Д. можна лише одним махом, по одриваючися від захоплюючої, сповненої незвичайних при год у шаленому льоті розвитку дії, фабули.

І все ж таки в наших розмовах з товаришем Д. я говорив йому тільки гіркі слова.

Книга мала безліч хиб,— я вказав товаришеві Д. на всі, які тільки зміг побачити. То були хиби мовні, стилістичні, композиційні, то були хиби гірші: хибне бачення життєвих явищ і хибне їх відтворення, фальшиве характеризування людей і фальшиві взаємини між людьми, гіперболізація окремих якостей людини і невірне визначення ролі окремої людини в колективі. Роман взагалі треба було написати наново, бо, написаний різними планами, він не держався купи, бо, коли б просто правити усі хиби й огріхи по рукопису, важко було б відшукати неправлений текст.

Але не за це найдужче лаяв я товариша Д., бо все це піддається правленню і, безперечно, буде виправлене. Я лаяв найдужче товариша Д.— і лаятиму знов — саме за те, чого він не виправить у романі.

Прозаїк Д.— людина молода, талановита й освічена — взявся за вельми важливий в літературі жанр, сумлінно опанував наукову тому, охопив великий комплекс актуальних наукових проблем і виявив це в складних і важливих явищах нашої реальної живої радянської дійсності, важливих взаєминах між радянськими людьми, виступив як палкий прибічпик передової, прогресивної матеріалістичної теорії в науці, виступив і як палкий оспівувач нових, соціалістичних взаємин між людьми, виступив, отже, як н о в а-т о р.

Але, маючи такі якості і володіючи так матеріалом, товариш Д., одначе, не визнав за потрібне так само сумлінно і творчо підійти до самої літератури і не виступив в ній своїм романом теж як новатор.

Товариш Д. просто пішов слід у слід за відомими вже йому зразками в нашій вітчизняній та світовій літературі, ноплептався старим, битим, торовапим шляхом і віддався в полон старим традиціям.

Справді-бо, чому одвіку встановилася така «традиція», що науково-фантастичні романи пишуть неодмінно в пригодницькому плані? Безперечпо, пригодницький план має всі права па існування в радянській літературі, пригодницький плап має чимало своїх особливих, дуже важливих цінностей, до пригодницького плану у пас незаслужопо зппжепо увагу і навіть виробилося дещо презирливе ставлення поміж письменників, а надто — критиків. І це дул^е прикро і шкід-

516

ммпо: пригодницький жанр у літературі, надто в літературі ти молодого читача, повинен неодмінно існувати, всебічно і ід грому папки і розвиватися. Але чому все-таки популярнії іцщ досягнень науки, вирішення наукових проблем і пропаганда иаукових перспектив повніші бути піддані тіл ь-і н пригодницькому жапрові?

Чи по прямим завданням радянського літератора, який присвячує собо безпосередньому служінню радянській науці, і: шукання ионих способів для вияву жанру? Чи по обов’язком радянського літератора, який піддасться жанропі наукової фантас тики, і: стати н о в а т о р о м у цьому жанрі?

Мені здасися, що п нашій сучасній радянській літературі літературі соціалістичного реалізму жанр наукової фантастики мас; шукати дороги до читача не тільки чероз пригодництво, а може, насамперед черев поглиблення і загострений наукової проблематики, через шукання конфліктів у самій науці, через показ взаємин між людьми, що науку творять, через розкриття великих перспектив нашої науки. Мені здається, що в цьому жанрі радянський письменник повинен шукати сюжети, які виростають з досягнень та проблем радянської науки, виникають із зіткнення цих проблем з життям, світоглядом людей, які будують комунізм.

Саме такий матеріал — досягнення і проблеми радянської науки, зіткнення цих досягнень та проблем з життям, будівництвом та взаєминами між людьми, бачення перспективи розвитку науки та життя — і опанував, здається мені, товариш Д. Але, на жаль, з легким серцем, не переболівши болями нашої літератури, товариш Д. віддав цей прекрасний сам по собі і добре ним опанований матеріал на поталу традиційному для науково-фантастичного жанру пригодництву. Товариш Д. міг зробити, але пе зробив. Товариш Д. міг і повинен був стати новатором, але не схотів і не став.

Це не знищило книги, але це —знизило її.

Товариш Д., безперечно, виправить, переробить роман, і він буде цілком пристойним науково-фантастичним романом. Але замість стати значним літературним явищем, яким могла і повинна бути книга товариша Д., вона буде в такому разі тільки черговим літературним фактом. Замість стати новаторською книгою, вона може лише зайняти чергове місце на полиці величезної бібліотеки наукової фантастики, розпочатої, скажімо, ще Жюлем Берном і продовжуваної на нолі української літератури з сяким-таким успіхом, скажімо, і автором цих рядків.

Я закликаю товариша Д.— молодого, вдумливого і талановитого,— а разом з ним і усіх інших молодих літераторів,

517

які бажають присвятити свою літературну роботу радянськім науці, серйозно задуматися над цими судженнями, внсловлс ними від пристрасного уболівання за науково-фантастичниіі жанр у нашій літературі.

Чотири пеопубліковані рукописи, про які мова, — це тільки незначна частка величезної кількості прозових творів, що перебувають у портфелях видавництв, по редакціях журналів, у кабінеті молодого автора або у старших письменників на руках. Літературний творчий процес нині охоплює най-ширші кола молоді.

Думки про твори молодих товаришів виникли у мене при читанні рукописів на підставі власного творчого досвіду. Мені здається, що це не тільки право, але й обов’язок кожного письменника.

Не можна стримати бажання сказати свою думку про книгу молодого письменника, про його першу книгу, коли дивишся на пашу сучасну літературу, на нашу сучасну прозу зокрема. Ми маємо зараз в українській радянській літературі величезне буяння творчих сил. В українську літературу йдуть нові й нові молоді творчі кадри. їх багато, і вопи багаті.

Про багатство нашої молодої прози свідчить не тільки її кількість, про це свідчить насамперед її тематична та жанрова різноманітність. Твори молодих прозаїків — відомі вл«е читачеві чи не відомі, бо ще не опубліковані,— широко охоплюють наше сучасне життя. Молоді прозаїки також пробують свої сили на різних жанрових напрямах. І що найголовніше — твори молодих прозаїків ідейно насичені, непримиренні до ворожої ідеології, наступальні своєю цілеспрямованістю. А ідейність книги, устремління письменника своєю книгою збагатити ідейно читача — це найбільше багатство літератури, і саме вона — ідейність книги — забезпечує дальший розвиток літератури, накопичення всіх інших багатств літературного твору, зміцнення та зростання майстерності.

Певна річ, перші книги молодих прозаїків мають ще багато недоліків. Але це недоліки зростання, цо недоліки від врослих вимог до літературного твору. Бо наша література нипі вийшла на такий ідейно-худолшій рівень, що ми маємо право вимагати і від першої книги молодого письменника високого ідейного і художнього рівня. Високим-бо став ідейний рівень та культурний розвиток радянського читача.

І коли перечитуєш багато рукописів молодих письменників, коли від одного до другого твору стежиш за ТИМ, ЯІІ

518

і порчо дерзання охоплює все більше коло найважливіших пп-ііімі. нашої сучасності, як око письменника бачить щораз ПІльшо живих образів наших сучасників, як чимраз більше рис попої, комуністичної людини розкривається в тих обраних перед читачем і як чимраз довершонішим стає самий художній показ нашого життя та паших людей,— то радісно хвилювання охоплює тебе, не залишаючи ніякого сумпіву в тому, що наша молода проза спроможна виконати поставлені перед нею серйозні завдання.

А завдання ці молоді письменники усвідомлюють: показати людству величезні перетворення в нашій країні, що простує до комунізму, показати людям світу комуністичну людину, яка є їх творцем.

Я думаю, що наша проза, яка досягла такого розвитку па ці роки, зар&з, вбираючи в себе нові й нові творчі сили, стоїть перед новим етапом буйного розквіту.

***

Товарища Д. я знал как молодого поэта, — последние два-три года на страницах журналов начинали появляться его лирические стихи.

  И вдруг товарищ Д. прибыл ко мне и положил па стол толстый рукопись научно-фантастического романа.

  Нечего и говорить о том, какой важный это жанр — научная фантастика, нечего и доказывать, как это обидно, что до сих пор важные научные проблемы не имеют своих певцов, своих мечтателей в литературе, большой прогресс советской учения принимать не опоетизовуеться, недостаточно популяризируется среди молодежи.

  Тот факт, что автором пауков-фантастпчного романа — после такого долгого перерыва в этом жанре в нашей литературе — выступает же молодой литератор, только после войны только что начинает свою литературную работу (лирическими стихами), и научно-фантастичпий роман является, собственно его первой книгой — факт немалый вес.

Ведь жанр научной фантастики — весьма сложный и трудшш литературный жанр: работа в этом жаири требует

514

по ги Киеве зианпя жизни, не только литературной майстернос-ии, ИИЛО ИИ всесторонней и основательной научной подготовки.

  Лджо же и жанре научной фантастики, который все еще имьробунас под значительным влиянием традиций буржуазной литературы, особенно нужен новатор!

  11 римо скажу: с хвилюванпям перевернул я первую страницу рукописи товарища Д.

  И прямо скажу: еще большим волнением я перевернул последнюю страницу рукописи.

  ИИО я перечитал рукопись книги, который, безусловно, может быть напечатан — и книга эта будет интересна читателю, нужна ИИ полезна деле популяризации науки, плодотворная и мечтами о дальнейшем Розпиток научных проблем. Я зазпайо-мивсн с писателем, который, безусловно, может и будет писать научно фантастические книги.

  И именно поэтому я написал для издательства «разносную» рецензию на книгу товарища Д.

  Товарища Д. захватили важнейшие научные проблемы — и им посвящения »он свой роман. И в оволодинпи пауков материалом товарищ Д. показал себя отнюдь не дилетантом, а компетентным знатоком.

  Как же не радоваться и не приветствовать товарища Д.?

  Товарищ Д. оказался и не узким "специалистом" научной темы, в романе он не трактует научные теории в одриви от жизни и взаимоотношений между людьми, он сумел связать все направления романа — специфически пауков, социальный и политический — в один крепкий узел , раскрыть в едином процессе.

  Как же по приветствовать товарища Д. и не радоваться за пашу литературу?

  Товарищ Д. сумел овладеть сложную научную тему и сумел в романе не просто выложить ее, а интерпретировать: он обнаружил различные течения в этой области пауки и показал их борьбу между собой, он смог дать верно марксистское толкований-пя этой борьбе, как борьбе двух мировоззрений в науке — мировоззрения материалистического и мировоззрения идеалистического. Борьба двух научных теорий, соревнования научных проблем породили борьбу идей. Борьба идей дала острое политическое насыщения романа и породила новые проблемы — воспитание, обучение и закаливания молодых кадров советской науки. И действенное решение этих проблем в свою очередь породило ряд проблем иного порядка — нравственных, этических, бытовых, — которые появились по взаимоотношениям между старшим и молодым поколением советских ученых. Скрещивания, сплетения, конфликтування этих многочисленных идей и проблем и образовали сюжет романа — сложный, противоречивый сюжет.

17 *

515

  Читать роман товарища Д. можно только одним махом, по отрываясь от захватывающей, полной необычных при ч в бешеном полете развития действия, фабулы.

  И все же в наших разговорах с товарищем Д. я говорил ему только горькие слова.

  Книга имела множество недостатков, — я указал товарищу Д. на все, какие только смог увидеть. Это были недостатки языковые, стилистические, композиционные, то были недостатки хуже: ложное видение жизненных явлений и ложное их воспроизведения, фальшивое характеризовать людей и фальшивые отношения между людьми, гиперболизация отдельных качеств человека и неверное определение роли отдельного человека в коллективе. Роман вообще надо было написать заново, потому, написанный разными планами, он не держался вместе, потому что, если бы просто править все недостатки и огрехи по рукописи, трудно было бы отыскать неправлений текст.

  Но не за это больше всего ругал я товарища Д., потому что все это подвергается правке и, безусловно, будет исправлено. Я ругал больше всего товарища Д.- и ругать опять — именно за то, чего он не исправит в романе.

  Прозаик Д.- человек молодой, талантливый и образованный — взялся за весьма важный в литературе жанр, добросовестно овладел научную том, охватил большой комплекс актуальных научных проблем и обнаружил это в сложных и важных явлениях нашей реальной живой советской действительности, важных отношениях между советскими людьми, выступил как горячий прибичпик передовой, прогрессивной материалистической теории в науке, выступил и как пылкий воспеватель новых, социалистических отношений между людьми, выступил, следовательно, как н о в а-т о р.

  Но, имея такие качества и обладая так материалом, товарищ Д., однако, не счел нужным так же добросовестно и творчески подойти к самой литературы и не выступил в ней своим романом тоже как новатор.

  Товарищ Д. просто пошел след в след по известным уже ему зразкамы в нашей отечественной и мировой литературе, ноплептався старым, битым, торовапим путем и отдался в плен старым традициям. В самом деле, почему издавна установилась такая «традиция», что научно-фантастические романы пишут непременно в приключенческом плане? Безперечпо, приключенческий план имеет все права па существование в советской литературе, приключенческий плап имеет немало своих особых, очень важных ценностей, к приключенческого плана в пас незаслужопо зппжепо внимание и даже выработалось несколько презрительное отношение между писателей, особенно — критиков. И это дул ^ е обидно и ШКИД-516ммпо: приключенческий жанр в литературе, особенно в литературе ты молодого читателя, должен непременно существовать, всесторонне и ид грома папки и развиваться. Но почему все-таки популярнии ицщ достижений науки, решение научных проблем и пропаганда иаукових перспектив полные быть подвергнуты тел ь и н приключенческом жапрови? Или по прямой задачей советского литератора, который посвящает непосредственную служению советской науке и: поиски ионих способов для проявления жанра? Или по обязанностью советского литератора, который подвергнется жанропи научной фантас тики, и: стать н о в а т о р о м в этом жанре? Мне сдашься, что п нашей современной советской литературе литературе социалистического реализма жанр научной фантастики масс; искать пути к читателю не только чероз приключенчество, а может, прежде всего черев углубления и заостренный научной проблематики, через поиски конфликтов в самой науке, через показ взаимоотношений между людьми, науку творят, через раскрытие больших перспектив нашей науки. Мне кажется, что в этом жанре советский писатель должен искать сюжеты, которые вырастают из достижений и проблем советской науки, возникают из столкновения этих проблем с жизнью, мировоззрением людей, которые строят коммунизм. Именно такой материал — достижение и проблемы советской науки, столкновение этих достижений и проблем с жизнью, строительством и взаимоотношениями между людьми, видение перспективы развития науки и жизни — и овладел, кажется мне, товарищ Д. Но, к сожалению, с легким сердцем, а не переболившы болями нашей литературы, товарищ Д. отдал этот прекрасный сам по себе и хорошо им овладел материал в жертву традиционном для научно-фантастического жанра приключенчество. Товарищ Д. мог сделать, но пе сделал. Товарищ Д. мог и должен был стать новатором, но не хочу и не стал. Это не уничтожило книги, но это -знизило ее. Товарищ Д., бесспорно, исправит, переделает роман, и он будет вполне приличным научно-фантастическим романом. Но вместо стать значительным литературным явлением, которым могла и должна быть книга товарища Д., она будет в таком случае только очередным литературным фактом. Вместо стать новаторской книге, она может только занять очередное место на полке огромной библиотеки научной фантастики, начатой, скажем, еще Жюлем Берном и продолжающейся на Ноли украинской литературы по сяким-таким успехом, скажем, и автором этих строк. Я призываю товарища Д.- молодого, вдумчивого и талантливого, — а вместе с ним и всех молодых литераторов, 517яки хотят посвятить свою литературную работу советском науке, серьезно задуматься над этими суждениями, внсловлс ими от страстного скорби по научно-фантастичниии жанр в нашей литературе. Четыре пеопубликовани рукописи, о которых речь, — это только незначительная часть огромного количества прозаических произведений, находящихся в портфелях издательств, по редакциям журналов, в кабинете молодого автора или в старших писателей на руках. Литературный творческий процесс сейчас охватывает самые-широкие круги молодежи. Мысли о произведениях молодых товарищей возникли у меня при чтении рукописей на основании собственного творческого опыта. Мне кажется, что это не только право, но и обязанность каждого писателя. Нельзя сдержать желание сказать свое мнение о книге молодого писателя, о его первую книгу, когда смотришь на пастбище современной литературе, по нашему современную прозу частности. Мы сейчас в украинской советской литературе огромное буйство творческих сил. В украинской литературе идут новые и новые молодые творческие кадры. их много, и вопы богатые. О богатстве нашей молодой прозы свидетельствует не только ее количество, об этом свидетельствует прежде всего ее тематическая и жанровое разнообразие. Произведения молодых прозаиков — известные вл «е читателю или не известны, потому что еще не опубликованы, — широко охватывают нашу современную жизнь. Молодые прозаики также пробуют свои силы на разных жанровых направлениях. И самое главное — произведения молодых прозаиков идейно насыщенные, непримиримые к враждебной идеологии, наступательные своей целеустремленностью. А идейность книги, устремления писателя своей книгой обогатить идейно читателя — это самое большое богатство литературы, и именно она — идейность книги — обеспечивает дальнейшее развитие литературы, накопления всех других богатств литературного произведения, укрепления и роста мастерства. Конечно, первые книги молодых прозаиков имеют еще много недостатков. Но это недостатки роста, цо недостатки от вросших требований к литературному произведению. Потому что наша литература нипи вышла на такой идейно-худолший уровень, чв мы вправе требовать и от первой книги молодого писателя высокого идейного и художественного уровня. Высоким-то стал идейный уровень и культурное развитие советского читателя. И когда перечитываешь много рукописей молодых писателей, когда от одного к другому произведения следит за тем, ЯИИ518и порчи дерзания охватывает все больший круг важнейших пп-ииими. нашей современности, как глаз писателя видит каждый раз ПИльшо живых образов наших современников, как все больше черт попой, коммунистической человека раскрывается в тех избранных перед читателем и как все более довершонишим становится самый художественный показ нашей жизни и паших людей, — то радостно волнения охватывает тебя, не оставляя никакого сумпиву в том, что наша молодая проза способна выполнить поставленные перед ней серьезные задачи. А задачи эти молодые писатели осознают Показать человечеству огромные преобразования в нашей стране, идет к коммунизму, показать людям мира коммунистическую человека, который является их создателем. Я думаю, что наша проза, достигла такого развития па эти годы, зар & с, вбирая в себя новые и новые творческие силы, стоит перед новым этапом буйного расцвета.

***

Похоже. что это Николай Дашкиев принёс одному из пионеров украинской фантастики, в т.ч. — "медицинской", свой "медицинский" же НФ- роман "Торжество жизни"

https://fantlab.ru/autor6989